Неділя, 24.09.2017, 17:09
Вітаю Вас Гість | RSS

Повір у себе і май надію, розвинь таланти, здійсни всі мрії!
Меню сайту
Сайту
Хмарка тегів
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 192
Форма входу

Welcome
Наше місто
.
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Дитяча агресивність і запобігання її виявам

Дитяча агресивність і запобігання її виявам  
Підвищена агресивність підлітків є однією з найбільш гострих проблем не лише для лікарів, педагогів і психологів, а й для суспільства в цілому Актуальність цієї теми очевидна, оскільки кількість дітей з такою поведінкою неухильно зростає, що спричинено сумою цілого ряду несприятливих факторів, а саме:
• погіршенням соціальних умов життя дітей;
• кризою сімейного виховання;
• неуважністю педагогів до емоційно-психічного стану вихованців і учнів;
• зростанням кількості патологічних пологів, які мають наслідки для психофізичного розвитку дитини;
• здійснюваною засобами масової інформації пропагандою культу насильства.
В останні роки науковий інтерес до цієї проблеми зріс, але, на жаль, праці науковців у більшості випадків уміщують лише теоретичні розмірковування про її прояви й механізми. У той же час досліджень, що базуються на реальному досвіді корекції й терапії, відносно небагато.
Жодна поведінка так не нервує батьків і педагогів, не дезадаптує так дітей, як агресивність. Агресивність проявляється в широкому діапазоні: від різких висловлювань до фізичних дій, являючи собою той випадок, коли замість співчуття дитина викликає загальне роздратування і часто – агресію у відповідь.
Відомо, що агресія закладена в людині біологічно. Це механізм, який у давні часи давав людині змогу вижити серед більш пристосованих і сильних тварин. Коли ж цю проблему було для людини знято, агресія не зникла, а потрапила під контроль соціальних норм і функцій.
Сучасні психологи виділяють позитивну агресію, яка забезпечує можливість виживати індивіду, групі чи суспільству в цілому, і агресію негативну, яка скерована на задоволення власних бажань шляхом заподіяння шкоди іншим. Межа між ними досить тонка.
Агресивна поведінка в підлітків може проявлятися як:
• засіб досягнення значимої цілі;
• спосіб психологічної розрядки;
• спосіб задоволення потреби в самореалізації і самоствердженні.
Агресивна поведінка підлітка складається з трьох компонентів: пізнавального, емоційного і вольового. Пізнавальний включає в себе розуміння ситуації, виділення об’єкта і мотивацію для прояву агресії. Емоційний компонент являє собою легке виникнення негативних емоцій: гніву, злості, презирства тощо. Вольовий компонент - цілеспрямованість, наполегливість, ініціативність - якості самі по собі позитивні. Всі вони пов’язані з фізіологічними якостями особистості підлітка – темпераментом, інтроверсією, екстраверсією тощо.
За формою агресивні дії можуть бути різноманітні. Сюди включають дитячу неслухняність, підліткові суперечки, бійки й конфлікти, дискусії, образи, насильство, зґвалтування тощо.
Серед психологічних особливостей, що провокують агресивну поведінку підлітків, зазвичай виділяють:
• недостатній інтелектуальний розвиток;
• занижену самооцінку;
• низький рівень самоконтролю;
• недорозвиненість комунікативних навичок;
• підвищену збудливість нервової системи внаслідок різних причин
(хвороби, травми і под.).
Розрізняють поняття агресія і агресивність. Перше розглядають як окремі дії, вчинки, друге – як відносно стійку якість особистості, що виражається в готовності до агресії.
Види підліткової агресії:
• реактивна;
• аутоагресія;
• фізична;
• цільова;
• пряма;
• дотична;
• інструментальна;
• вербальна;
• гетероагресія;
• спонтанна.
Хлопчик 13 років, після конфлікту з батьком, приходить у школу роздратований, незадоволений собою ( реактивна агресія). Він кричить на сусідку по парті, бо вона не дає йому списати домашнє завдання з математики, і погрожує їй побоями.(пряма, вербальна, реактивна, інструментальна, гетероагресія). Під час уроку, коли вчитель робить йому зауваження, грубіянить, потім, сівши на своє місце, незадоволено бурчить (пряма, вербальна, реактивна агресія). На перерві бігає й голосно кричить, погрозами примушує товариша поділитися пиріжком, уживає нецензурні вирази. На іншій перерві ламає швабру, перевертає смітник( механізм розрядки емоцій), а після уроків, уже в вестибюлі, доганяє сусідку й боляче смикає її за косу.

Етіологічними факторами патологічної агресивної поведінки у підлітків є:
1. Дисгармонійне виховання.
2. Бездоглядність.
3. Приклади агресивної поведінки в оточенні підлітка.
4. Досвід насилля (морального, фізичного, сексуального) в сім’ї чи поза
нею.
5. Стрес і фрустрація базових потреб дитини.
6. Соціальна неуспішність, непопулярність серед ровесників.
7. Вроджені фізичні аномалії.
8. Хронічні соматичні захворювання.
9. Ураження головного мозку.
10. Неврози і невротичний розвиток.
11. Поведінкові розлади підліткового віку.
12. Емоційні розлади.
13. Посттравматичний стресовий стан.
14. Психопатичний розвиток і особистісні порушення.
15. Психотичний стан.
Поведінкові розлади діагностуються в підлітків у тому випадку, коли має місце стійка і циклічна поведінка, за якої порушуються права інших людей або норми і правила. Така поведінка спостерігається якнайменше впродовж шести місяців і включає такі симптоми (за МКХ – 10):
• дитина проявляє незвичайні і стійкі для свого віку спалахи гніву;
• часто дискутує з дорослими;
• часто активно відмовляється виконувати доручення дорослих і порушує правила поведінки;
• спеціально чинить так, щоб дошкулити іншим;
• часто в своїх помилках звинувачує інших;
• часто ображається;
• часто сердиться;
• виявляє мстивість;
• обманює й порушує обіцянки, ухиляється від виконання обов’язків;
• часто свариться і б’ється;
• використовує зброю для завдання фізичного болю;
• проявляє фізичну жорстокість стосовно інших людей чи тварин;
• навмисне руйнує чужу власність;
• може вчиняти злочин на очах у жертви;
• схиляє іншого до статевих відносин.
У підлітковому віці до індивідуально-типологічних чи психопатологічних факторів агресивної поведінки приєднується ще й кризово-віковий. Кризова ситуація віку провокує психопатологічні прояви агресії, характерні для підліткового віку. В динаміці агресивної і насильницької поведінки даного віку провідну роль відіграють:
• афективні розлади і розлади настрою (депресія, тривога, страхи);
• розлади потягів;
• психопатичний розвиток особистості.
У віці 13 років хлопчикам властиві два потяги, які змагаються один з одним: потреба в близькості з іншою статтю, залежності від іншого і бажання зберегти й підтвердити свою ідентичність. У дитини з’являються переживання: відчуття самотності, відірваності від інших, втрата цільності світу, невідповідність свого реального Я ідеалам, бажання самостійності від батьків. Це важливий час самоствердження і формування поглядів.
Сучасний підліток може реалізувати свою агресію двома способами:
• проявляти відкрито, отримуючи певний життєвий досвід: він або заслуговує авторитет, престиж, чим вдовольняє свій потяг до самореалізації, або зламується;
• приховувати й подавляти, бути «слухняною дитиною», при цьому втрачаючи частину енергії, нічого при цьому не досягаючи: потамована енергія може проявитися у вигляді неврозу чи психосоматичного захворювання.

Які хлопчики виростають агресивними частіше за інших?
А. «Кумири сім’ї», які ростуть без батька в жіночому оточенні.
Прикладом може бути М.Ю.Лермонтов, який виховувався бабусею і її оточенням. Хлопчик виріс великим поетом, але при цьому впертою, збудливою і непоступливою людиною, схильною до конфліктів. Якось він образливо висловився про даму ( сестру Мартинова), що спровокувало фатальну дуель.
Б. Хлопчики, які виховуються в сім’ї з жорстоким і авторитарним батьком і м’якою мамою. Використовуючи механізм ідентифікації з батьком, підліток буде протистояти всім, у тому числі й батькові. Такий хлопчик сам виростає жорстоким і авторитарним.
Прикладом може бути Й.В.Сталін. Він ріс у бідній сім’ї, де батько-алкоголік постійно бив і принижував його.

Відмінності в прояві агресії у дівчаток і у хлопчиків:
• агресія хлопчиків більш відкрита, груба, менш контролюється;
• дівчатка більш сензитивні і вразливі, тому рано замінюють фізичну агресію вербальною - іронією і сарказмом;
• дівчатка вміють контролювати себе, тому їхня агресія зовнішньо менш ефектна, завуальована;
• дівчатка в бійках виконують роль заводія, хлопці – виконувача.

Психологічна корекція агресивних форм поведінки проводиться різними методами за такими напрямками:
• гра;
• виділення зі звичного оточення і поміщення в корекційну групу (якщо встановлений зв'язок між агресивною поведінкою підлітка і його оточенням);
• творче самовираження (арт-терапія, малювання, конструювання, музика та інші види творчості);
• сублімація агресії в соціальну діяльність (волонтерство, виконання доручення, громадської роботи);
• сублімація агресії в спорт: підлітків краще залучати до групових видів спорту, які вимагають навичок співробітництва, а також до агресивних індивідуальних видів спорту, наприклад, боксу, карате і под.;
• участь у тренінговій групі з метою формування навичок конструктивної взаємодії і адаптивної поведінки.

Педагогічні ідеї

Наша школа

.
Конкурси

Відеогалерея

...

Друзі сайту

Календар

«  Вересень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930

Оголошення

Шановні Випускники! У школі стартував проект " Наші випускники". Просимо випускників усіх років відгукнутися! Пишіть, дзвоніть!
...

Архів записів

Освітні сайти